А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі. Озирнешся на неї здаля і збагнеш - на промінь багатша стала раптом твоя земля.

                                                                          Л. Костенко

– Як не буде,не скигли, доню, то великий брид.Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.

                                                                             Л. Костенко